Світ опинився на порозі глобальних змін через зближення позицій США та Китаю.
Поки світова спільнота спостерігала за суперництвом економічних гігантів, Вашингтон та Пекін перейшли до прямих домовленостей, які можуть повністю перекроїти міжнародний устрій. Останні переговори Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна у Пекіні чітко продемонстрували готовність лідерів діяти прагматично, ігноруючи звичні апеляції до міжнародного права. Сучасна міжнародна політика фактично трансформується із протистояння демократії та авторитаризму у прямий поділ сфер впливу між двома наддержавами. За такого сценарію традиційним демократичним інституціям загрожує перетворення на суто декоративні елементи нової світової архітектури.
Тайванське питання та економічні важелі
Наріжним каменем у переговорному процесі двох гігантів очікувано став статус Тайваню.
Сі Цзіньпін висунув Вашингтону безкомпромісну вимогу щодо неприпустимості зовнішнього втручання у справи острова, який КНР вважає своєю суверенною територією. Головним стримувальним фактором для США тут залишається виключно стратегічне значення регіону, де зосереджено 90% світового виробництва найсучасніших напівпровідників. З іншого боку, Пекін усвідомлює, що військова ескалація навколо цього «кремнієвого щита» спровокує масштабну фінансову катастрофу для самої Азії. На тлі цих загрози американська сторона вже розпочала превентивне перенесення високотехнологічних потужностей на власну територію та в інші безпечні зони, що дозволяє Трампу тимчасово заморозити проблему. Додатковим чинником мирного врегулювання є внутрішньополітичні процеси на самому острові, зокрема квітневий візит лідерки опозиційної партії Гоміньдан Чжен Лівень до Китаю.
Тайвань прагне уникнути долі «розмінної монети» у великій грі.
Російський фактор у планах США та Китаю
Послаблення Москви через тривалу війну відкриває перед Вашингтоном та Пекіном нові можливості для спільного контролю над її територією.
Російська Федерація остаточно втратила простір для геополітичного маневру, перетворившись на фінансово залежну від Китаю державу. Спроби Кремля балансувати між двома полюсами сили та продавати свої ресурси в обмін на лояльність повністю нівелюються потенційним замиренням США та КНР. Показовим сигналом цього процесу стало досягнення домовленості між Трампом і Сі Цзіньпіном щодо недопущення появи ядерної зброї в Ірану. В умовах ситуативного партнерства наддержавам буде значно простіше спільно позбавити Росію ядерного арсеналу та розділити її на зони впливу задля безпеки. В самому російському істеблішменті вже є розкол: група Сєчіна виступає за негайну інтеграцію з КНР, тоді як олігархічне крило Дмитрієва шукає контактів із США через страх перед китайськими методами управління.
Для Трампа пріоритетом у перемовинах стала демонстрація сили американського капіталу.
Американський президент прибув до Китаю у супроводі делегації з 17 потужних бізнесменів, загальна капіталізація компаній яких сягає 16,47 трлн доларів, що становить близько 82–90% китайського ВВП. Цей крок мав продемонструвати Пекіну технологічне домінування США та змусити комуністичне керівництво стримати глобальну економічну експансію. Прагматичний підхід Білого дому також передбачає відмову від традиційної ідеологічної підтримки демократії по світу, через що під скорочення потрапили програми USAID. Американське керівництво прагне звільнити собі руки для жорсткої конкуренції, не зважаючи на застарілі дипломатичні обмеження минулих років.
Європейський вектор та українська карта
Україна залишається головною перешкодою для реалізації спрощених сценаріїв поділу світу.
Попри тривалий тиск, ні Вашингтон, ні Пекін не змогли нав’язати Києву власні умови врегулювання конфлікту. Героїчна оборона ЗСУ змусила американський військовий істеблішмент кардинально змінити риторику: держсекретар Рубіо вже визнає українську армію найпотужнішою в Європі, а голова Пентагону Геґсет публічно відзначає ефективність української тактики використання безпілотників. Більше того, бізнес-структури, пов’язані із родиною Трампа, починають інвестувати у будівництво заводів з виробництва дронів за українськими технологіями. Зі свого боку, Китай, який раніше використовував Росію як інструмент боротьби із Заходом, тепер зацікавлений у стабілізації європейського ринку задля прямих торговельних відносин з ЄС в обхід американських обмежень. У цій ситуації єдиним надійним шляхом для України є довгострокова інтеграція в європейський безпековий та економічний простір.
Спільне виробництво балістичних ракет з Європою гарантуватиме суб’єктність.
Тільки сильний союз дозволить регіону зберегти незалежність під час глобальних маневрів наддержав.
Аналіз специфічних інструментів зовнішнього контролю під виглядом антикорупційних програм буде представлено в наступному матеріалі.
Залишити коментар